Афон - свята обитель, земля Пресвятої Богородиці, місце подвижницького життя монахів — живих мерців, земних ангелів і небесних людей, наслідників ангельского життя, воїнів Царя Небесного. Здавна православні християни прагнули потрапити на Афон, щоб навчитися молитві, навчитися жити із Богом. Як писав ієросхимонах Сергій у «Листах Святогорця до своїх друзів про Святу Гору Афонську»: «Якби люди знали, якби хоч раз відчули тепло наших почуттів, вогонь тієї солодкої любові до Бога, в якій плавляться серця афонських «ведмедів» і, наче золото в горнилі, очищаються від світської... суєти, вони, звичайно, співали б із Давидом: «Що є для мене на небесах і що отримаю від Бога на землі? Боже! Ти Бог серця мого, Ти частина мене, Боже, навіки!»
У цій книзі маємо можливість навчитися від самих афонських подвижників тому, як слід проводити життя благочестиво. Святі насельники, преподобні й святителі, імена яких вказані в Афонському Патерику, від часів становлення Афону як центру православного чернецтва, від епохи ісихазму — діяльності прп. Никифора Самітника, прп. Григорія Синаїта, свт. Григорія Палами — й донині, залишили нам великі духовні скарби — свідчення неминущої слави та безперервного заступництва афонських святих за рід людський.
Немає коментарів:
Дописати коментар